КНИГА "ОСТАННІЙ ПОРІГ"
Книгарня “Добродій” пропонує Вам придбати книгу відомого письменника Володимира Шкурупія “Останній поріг”.
В книгу «Останній поріг» увійшли оповідання й повісті, що побачили світ у книжках «Жива роса» (1987 р.) та «Осіння горішина» (у 1990 р.). Загальна тема творів Володимира Шкурупія — це своєрідний епос українського села 70-80-их років минулого століття, протистояння національних традицій людяності супроти цинізму, нагадування про важливість усвідомлення своїх коренів, любові до рідної землі, заглиблення в моральні витоки народної душі.
Прозаїк описує глибину української душі в її переживаннях, тривогах, щирості, майстерно показуючи найтонші риси характеру героїв через влучні деталі в їх мові, вчинках, побуті. Його герої добрі, простодушні й щирі. Природа у творах автора виступає одухотвореною, ніби один із героїв, нерозривно вплітаючись у канву твору, увиразнюючи характер героя, описувану подію.
Творчість Володимира Шкурупія зачіпає потаємні струни душі, його пекуче слово проходить крізь саме серце, примушуючи читача переживати, страждати, плакати, але й радіти разом із героями. Його проза — біль душі, який рятує від байдужості, моральної деградації, вона читається на одному подиху, залишаючи в серці глибокий слід. Саме з допомогою таких творів пізнається наша національна ідентичність.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВОЛОДИМИРА ШКУРУПІЯ "ОСТАННІЙ ПОРІГ"
РЕКТОР ПНПУ
МИКОЛА СТЕПАНЕНКО ПРО ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА
ВОЛОДИМИРА ШКУРУПІЯ (АРХІЄПИСКОПА АФАНАСІЯ)
щоб ПРИДБАТИ КНИГУ
"ОСТАННІЙ ПОРІГ":
або
ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 097-754-60-11
ПОРІГ, ЯКИЙ МИ ВЖЕ ПЕРЕСТУПИЛИ
Нещодавно у Київській друкарні «Майстерпринт» вийшла з друку книга «Останній поріг». Це — величезний духовний пласт історії нашого народу містить майже 600 (!) сторінок, а глибину його вмісту ще належить гідно поцінувати широкому колу читачів.
Книга містить три повісті та тридцять три оповідання! Цікаві цифри, правда? А скільки праці за цими історіями, скільки людського горя і несправедливості…
Власне, це — перевидання книг «Жива роса» (1987 р.) та «Осіння горішина» (1990 р.) виданих свого часу у видавництві «Радянський письменник». Автор — Володимир Шкурупій майстерно та натхненно описав у цій фундаментальній книзі віхи історії нашого народу 30-80-х років ХХ століття. Нині вони потроху вицвітають, зникають із нашого життя, разом із очевидцями тих далеких подій та порогами їхніх домівок.
Лише вдумайтеся у ці назви! Лише уявіть, які пороги здолав автор за цей час!
Оповідання із книги «Живої роси» були створені ще на початку 80-х. «Держліт» викидав книгу із плану видавництва навіть 87-го року, а потім, як зазначає автор, щось «пошептало».
«Осіння горішина» вийшла на початку 90-го року, але пролежала в підвалі видавництва вісім місяців і редактор уже сказав автору, що її поріжуть на макулатуру. А потім книгу таки з підвалу «випустили».
Є у книзі знакова повість — «Чи я в лузі не калина». Вона була завершена автором далекого 1982-го, виношена в серці — усе життя, але ж на повість було накладено «табу». В ній без прикрас описано трагічні події двох голодоморів — 1933 і 1947 років. Повість нещадно шматувала цензура, але попри все, через довгих 7 років (від першого подання в рукописі книжки до видавництва), калина зарясніла терпкими ягодами правди.
Далі печуть душу явори… Ні… вони — горять! А за ними — іще десятки справжніх, невигаданих історій. То така ПРАВДА, що проникає у спини і спомини нашого обікраденого народу. Замовчувана. Невмолима. Вона манить ступити на поріг.
«Коли гине одна людина — горе, а гине народ — то вже катастрофа. Хто сміє замахнутися на народ?» — питається у нас автор і подає нам руку. Отож треба піднятися, здолати з його поміччю і цей ОСТАННІЙ ПОРІГ.
Ганна КРЕВСЬКА,
член НСПУ та НСЖУ
ВІДГУКИ ЧИТАЧІВ ПРО КНИГУ "ОСТАННІЙ ПОРІГ"

Надія Калантай
Читаючи оповідання з книги «Останній поріг», непомітно для себе глибоко поринаєш у світ персонажів. Відчуваєш просто шкірою все те, що діється. І потім, ще певний час, не можеш відпустити пережите (таке немов би крізь себе пропустив). Після прочитання повісті "Чи я в лузі не калина" довго не могла відійти від пережитих відчуттів. Сильні твори. Божого благословення, творчих успіхів, міцного здоров'я, щоб вистачало на все задумане!

Надія Шеметова
Якось у Вас так виходить, що оповідання про темне, болюче, гидке, несправедливе, тяжке життя - надзвичайно яскраво тепле, серпанково світле, м'яке і пухнасте, що читаєшь і не відірвишся. Жива співуча, летюча, чудова мова. Дай Боже Вам наснаги і насолоди в творчості і якомога більше таких же барвистих душевних малюнків.

Юлія Манойленко
Знайомство із книгою...Ти вдихаєш аромат щойно віддрукованих у видавництві сторінок і серце оживає, воно оживає для зустрічі саме з такою літературою, що писана серцем, бо надуманого, фальшивого моє серце приймати вже не хоче. Від серця до серця прокладає невидимий місток проза Володимира Шкурупія. Хочеться увібрати кожну літеру, кожну двокрапку і кому, щирість, доброту та людяність, які є в цій книзі.
ПРОЧИТАЙТЕ ОПОВІДАННЯ З КНИГИ "ОСТАННІЙ ПОРІГ"

ЯВОРИ ГОРЯТЬ!
Ніч.
Хата.
А в хаті, на ліжкові, під панцерною сіткою якого покладено дошку-сороківку, на старому, але гарно випрасуваному домотканому рядні, прикрившись легкою ковдрою, лежить Гнат Іванович.
Випуклими, ясними, як дві зорі на небесах, очима він вдивляється крізь прозору шибку коротенького вікна в темну ніч, наче хоче там видивитися щось чи упізнати когось, кого вже давно прибрала до себе сира земля, а душа, відокремившись від тіла, ночами, коли тихо і зоряно, коли ту тишу не потривожить навіть позіх притаєного десь вітру, опускається із високості на грішну землю і сторожко ходить там, де полишила свій слід її людина, по якій зостався лише прах.