КНИГА "ОСТАННІЙ ПОРІГ"
Книгарня “Добродій” пропонує Вам придбати книгу відомого письменника Володимира Шкурупія “Останній поріг”.
В книгу «Останній поріг» увійшли оповідання й повісті, що побачили світ у книжках «Жива роса» (1987 р.) та «Осіння горішина» (у 1990 р.). Загальна тема творів Володимира Шкурупія — це своєрідний епос українського села 70-80-их років минулого століття, протистояння національних традицій людяності супроти цинізму, нагадування про важливість усвідомлення своїх коренів, любові до рідної землі, заглиблення в моральні витоки народної душі.
Прозаїк описує глибину української душі в її переживаннях, тривогах, щирості, майстерно показуючи найтонші риси характеру героїв через влучні деталі в їх мові, вчинках, побуті. Його герої добрі, простодушні й щирі. Природа у творах автора виступає одухотвореною, ніби один із героїв, нерозривно вплітаючись у канву твору, увиразнюючи характер героя, описувану подію.
Творчість Володимира Шкурупія зачіпає потаємні струни душі, його пекуче слово проходить крізь саме серце, примушуючи читача переживати, страждати, плакати, але й радіти разом із героями. Його проза — біль душі, який рятує від байдужості, моральної деградації, вона читається на одному подиху, залишаючи в серці глибокий слід. Саме з допомогою таких творів пізнається наша національна ідентичність.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВОЛОДИМИРА ШКУРУПІЯ "ОСТАННІЙ ПОРІГ"
РЕКТОР ПНПУ
МИКОЛА СТЕПАНЕНКО ПРО ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА
ВОЛОДИМИРА ШКУРУПІЯ (АРХІЄПИСКОПА АФАНАСІЯ)
Книга "Останній поріг" Володимира Шкурупія отримала перше місце у номінації
"Краще прозаїчне видання" щорічного конкурсу
"Краща книга Полтавщини" 2019
щоб ПРИДБАТИ КНИГУ
"ОСТАННІЙ ПОРІГ":
або
ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 097-754-60-11
ПОРІГ, ЯКИЙ МИ ВЖЕ ПЕРЕСТУПИЛИ
Нещодавно у Київській друкарні «Майстерпринт» вийшла з друку книга «Останній поріг». Це — величезний духовний пласт історії нашого народу містить майже 600 (!) сторінок, а глибину його вмісту ще належить гідно поцінувати широкому колу читачів.
Книга містить три повісті та тридцять три оповідання! Цікаві цифри, правда? А скільки праці за цими історіями, скільки людського горя і несправедливості…
Власне, це — перевидання книг «Жива роса» (1987 р.) та «Осіння горішина» (1990 р.) виданих свого часу у видавництві «Радянський письменник». Автор — Володимир Шкурупій майстерно та натхненно описав у цій фундаментальній книзі віхи історії нашого народу 30-80-х років ХХ століття. Нині вони потроху вицвітають, зникають із нашого життя, разом із очевидцями тих далеких подій та порогами їхніх домівок.
Лише вдумайтеся у ці назви! Лише уявіть, які пороги здолав автор за цей час!
Оповідання із книги «Живої роси» були створені ще на початку 80-х. «Держліт» викидав книгу із плану видавництва навіть 87-го року, а потім, як зазначає автор, щось «пошептало».
«Осіння горішина» вийшла на початку 90-го року, але пролежала в підвалі видавництва вісім місяців і редактор уже сказав автору, що її поріжуть на макулатуру. А потім книгу таки з підвалу «випустили».
Є у книзі знакова повість — «Чи я в лузі не калина». Вона була завершена автором далекого 1982-го, виношена в серці — усе життя, але ж на повість було накладено «табу». В ній без прикрас описано трагічні події двох голодоморів — 1933 і 1947 років. Повість нещадно шматувала цензура, але попри все, через довгих 7 років (від першого подання в рукописі книжки до видавництва), калина зарясніла терпкими ягодами правди.
Далі печуть душу явори… Ні… вони — горять! А за ними — іще десятки справжніх, невигаданих історій. То така ПРАВДА, що проникає у спини і спомини нашого обікраденого народу. Замовчувана. Невмолима. Вона манить ступити на поріг.
«Коли гине одна людина — горе, а гине народ — то вже катастрофа. Хто сміє замахнутися на народ?» — питається у нас автор і подає нам руку. Отож треба піднятися, здолати з його поміччю і цей ОСТАННІЙ ПОРІГ.
Ганна КРЕВСЬКА,
член НСПУ та НСЖУ
ВІДГУКИ ЧИТАЧІВ ПРО КНИГУ "ОСТАННІЙ ПОРІГ"
Надія Калантай
Читаючи оповідання з книги «Останній поріг», непомітно для себе глибоко поринаєш у світ персонажів. Відчуваєш просто шкірою все те, що діється. І потім, ще певний час, не можеш відпустити пережите (таке немов би крізь себе пропустив). Після прочитання повісті "Чи я в лузі не калина" довго не могла відійти від пережитих відчуттів. Сильні твори. Божого благословення, творчих успіхів, міцного здоров'я, щоб вистачало на все задумане!
Надія Шеметова
Якось у Вас так виходить, що оповідання про темне, болюче, гидке, несправедливе, тяжке життя - надзвичайно яскраво тепле, серпанково світле, м'яке і пухнасте, що читаєшь і не відірвишся. Жива співуча, летюча, чудова мова. Дай Боже Вам наснаги і насолоди в творчості і якомога більше таких же барвистих душевних малюнків.
Юлія Манойленко
Знайомство із книгою...Ти вдихаєш аромат щойно віддрукованих у видавництві сторінок і серце оживає, воно оживає для зустрічі саме з такою літературою, що писана серцем, бо надуманого, фальшивого моє серце приймати вже не хоче. Від серця до серця прокладає невидимий місток проза Володимира Шкурупія. Хочеться увібрати кожну літеру, кожну двокрапку і кому, щирість, доброту та людяність, які є в цій книзі.
ПРОЧИТАЙТЕ ОПОВІДАННЯ З КНИГИ "ОСТАННІЙ ПОРІГ"
ЯВОРИ ГОРЯТЬ!
Ніч.
Хата.
А в хаті, на ліжкові, під панцерною сіткою якого покладено дошку-сороківку, на старому, але гарно випрасуваному домотканому рядні, прикрившись легкою ковдрою, лежить Гнат Іванович.
Випуклими, ясними, як дві зорі на небесах, очима він вдивляється крізь прозору шибку коротенького вікна в темну ніч, наче хоче там видивитися щось чи упізнати когось, кого вже давно прибрала до себе сира земля, а душа, відокремившись від тіла, ночами, коли тихо і зоряно, коли ту тишу не потривожить навіть позіх притаєного десь вітру, опускається із високості на грішну землю і сторожко ходить там, де полишила свій слід її людина, по якій зостався лише прах.